Час читання: ~6 хв

Як виникли салонні фільтри та як вони еволюціонували до сучасних стандартів

Автор матеріалу: Олег Тимошенко

Салонний фільтр сьогодні здається звичною деталлю, але в автомобілях він з'явився значно пізніше, ніж оливний, паливний чи повітряний. Нижче розглянуто, як змінювалося ставлення до якості повітря в салоні, коли з'явилися перші фільтри, як ускладнювалася їхня конструкція та що це означає для власника автомобіля.

Головне правило TESMA: історія розвитку пояснює, чому салонні фільтри бувають різними, але не підказує, який потрібен саме вам. Тип і розмір фільтра підбирають за моделлю й комплектацією автомобіля, а міняють за регламентом виробника й станом елемента.

Автомобілі без салонної фільтрації

Спершу вентиляція салону просто подавала зовнішнє повітря: разом із ним усередину потрапляли пил, пилок і частина міських викидів, а окремого фільтрувального елемента в цьому тракті не було. Питання якості повітря в салоні виробники автомобілів почали системно розглядати лише в 1970-х роках.

Перші салонні фільтри: 1970-ті й 1980-ті

За даними виробника фільтрів Filtron, першою моделлю із салонним фільтром був Saab 900 (1979 рік). Перші фільтри мали обмежену ефективність і насамперед затримували пилок і пил. Виробник фільтрувальних матеріалів Freudenberg розповідає про власний шлях: у 1980-х компанія переорієнтувалася на захист пасажирів, а в 1989 році Mercedes-Benz SL став першим серійним автомобілем, у якому її салонний фільтр входив до стандартної комплектації. Джерела по-різному називають першу модель, але хронологія збігається: салонні фільтри почали з'являтися наприкінці 1970-х і в 1980-х роках.

Масове поширення на початку 1990-х

На початку 1990-х салонний фільтр перейшов із поодиноких моделей у масові. За даними Freudenberg, у 1991 році Opel Astra став першим масовим автомобілем, у якому такий фільтр входив до стандартної комплектації. Відтоді салонний фільтр дедалі частіше є звичайною частиною системи вентиляції, а не додатковою опцією.

Вугільні й комбіновані фільтри

Пиловий фільтр затримує тверді частинки, але не усуває запахів і газів. Тому на початку 1990-х з'явилися фільтри з активованим вугіллям: Filtron називає Mercedes-Benz S-Class 1991 року та BMW 7 Series 1993 року. Активоване вугілля адсорбує частину газів і запахів, тож вугільний шар почали поєднувати з пиловим у комбінованих фільтрах. За даними Freudenberg, у 1995 році з'явилися також плісовані фільтрувальні матеріали та комбіновані фільтри. Чим паперовий (пиловий) фільтр відрізняється від вугільного на практиці, розповідає стаття «Паперовий чи вугільний салонний фільтр: що краще для авто».

Які бувають салонні фільтри сьогодні

Сучасні салонні фільтри розрізняють за фільтрувальними шарами:

  • Пиловий (частинковий) фільтр - затримує тверді частинки: пил, пилок і сажу. Запахів і газів не усуває.
  • Вугільний фільтр - містить шар активованого вугілля, який адсорбує частину газів і запахів; тверді частинки при цьому затримує фільтрувальний матеріал.
  • Комбінований фільтр - поєднує шар для затримання твердих частинок і вугільний шар в одному елементі.
  • Фільтр із додатковим шаром - елемент, який виробник позиціонує як антиалергенний чи антибактеріальний. Такі рішення з'явилися пізніше на тлі зростання уваги до алергій, а їхню ефективність підтверджують випробування конкретного виробника.

Як сьогодні оцінюють якість салонних фільтрів

Ефективність салонних фільтрів порівнюють за стандартизованими методами. Серія міжнародних стандартів ISO 11155 «Road vehicles - Air filters for passenger compartments» описує випробування на затримання твердих частинок (частина 1) і на затримання газів (частина 2). Стандарт дає спільну методику, але не робить усі фільтри однаковими: значення показників задає й підтверджує виробник. Тому написи на упаковці на кшталт «антибактеріальний» чи «антиалергенний» не замінюють даних про метод випробування й клас затримання.

Що далі: датчики й електромобілі

У частини автомобілів є датчики якості повітря, які можуть впливати на режим вентиляції, а їхні функції залежать від моделі. Електромобілі не мають вихлопу, але пил, пилок і міські викиди із зовнішнього повітря нікуди не зникають, тож салонний фільтр лишається актуальним і для них.

Що це означає для власника автомобіля

  • Підбір - за моделлю. Тип і розмір салонного фільтра залежать від моделі та комплектації автомобіля, тому його підбирають за VIN, моделлю чи каталожним номером, а не за схожим виглядом.
  • Фільтр не «вічний». Інтервал заміни визначає виробник автомобіля, а стан елемента залежить від умов експлуатації.
  • Вплив не лише на комфорт. Стан салонного фільтра позначається на повітрі в салоні та на роботі вентиляції, докладніше - у статті «Салонний фільтр - чому це не тільки комфорт, а й оглядовість».

Товари та супутні матеріали TESMA

  • Салонні фільтри - за моделлю автомобіля, типом (пиловий, вугільний, комбінований) і розміром посадкового місця.

Пов'язані сторінки бази знань TESMA

Що ще почитати на цю тему

Часті запитання

Коли з'явилися салонні фільтри в автомобілях?

Перші салонні фільтри в серійних автомобілях з'явилися наприкінці 1970-х і в 1980-х роках, а на початку 1990-х вони почали входити до стандартної комплектації масових моделей. Джерела по-різному називають першу модель, тому точну першість краще не стверджувати.

Навіщо з'явилися вугільні салонні фільтри?

Пиловий фільтр затримує тверді частинки, але не усуває запахів і газів. Шар активованого вугілля адсорбує їх частину, тому на початку 1990-х з'явилися вугільні, а згодом і комбіновані фільтри.

Чи гарантує напис «антибактеріальний» чи «антиалергенний» кращу якість?

Ні. Це позначення додаткового шару, а його ефективність підтверджують випробування конкретного виробника. Порівнювати варто дані за методикою випробувань, а не написи на упаковці.

Чи потрібен салонний фільтр електромобілю?

Зазвичай так: пил і пилок є в зовнішньому повітрі незалежно від типу двигуна. Наявність, тип і регламент заміни фільтра визначає виробник автомобіля.

Практичний висновок: салонний фільтр пройшов шлях від відсутності в автомобілях до стандартної деталі з пиловим, вугільним і комбінованим варіантами. Тип і розмір підбирайте за моделлю автомобіля, а заміну виконуйте за регламентом виробника й станом елемента, не покладаючись на написи на упаковці.