Моторні оливи для дизелів: присадки, в'язкість SAE, класи API і ACEA, синтетика чи мінералка

Автор матеріалу: Олег Тимошенко

Моторна олива для дизеля відрізняється від оливи для бензинового двигуна насамперед пакетом присадок: вона має утримувати в зваженому стані більше сажі, нейтралізувати кислоти від згоряння сірки і протистояти розрідженню паливом. Підбирають оливу за допусками з інструкції до двигуна - класами API (для дизелів - категорії C, сучасні CK-4 і FA-4) і ACEA (E для вантажних дизелів, B і C для легкових), а для двигунів із сажовим фільтром - з низьким вмістом сульфатної золи. В'язкість за SAE вибирають за рекомендаціями виробника і кліматом.

Мінеральні оливи і пакет присадок

Базові мінеральні оливи приблизно однакові, доки в них не введено присадки. Пакет присадок містить основну групу важливих компонентів; їхні пропорції і склад залежать від сфери застосування двигуна.

Мийні присадки (детергенти)

Зазвичай це металовмісні сполуки, які підтримують деталі двигуна в чистоті і запобігають утворенню відкладень, особливо на поршнях і поршневих кільцях. Вони стримують утворення смол із продуктів окиснення оливи, що осідають на гарячих деталях.

Диспергатори

Безметалеві сполуки, які часто використовують разом з мийними присадками. Вони запобігають осіданню сажі та інших забруднень на поверхнях двигуна і утримують їх у вигляді суспензії. Диспергатори також зв'язують шлами і чорну смолоподібну емульсію з води, продуктів згоряння і оливи, що утворюються під час роботи холодного двигуна.

Антиоксиданти

Запобігають погіршенню властивостей оливи за високих температур і так подовжують строк її служби.

Протизношувальні присадки

Зменшують знос тертьових пар: поршнів і циліндрів, кулачків розподільного вала і штовхачів, вкладишів.

Інгібітори корозії

Захищають металеві поверхні від дії води і кислот, які утворюються з продуктів окиснення оливи або потрапляють в оливу з продуктами згоряння. Корозія прискорює знос.

Антипінні присадки

Повітря в картері змішується з оливою під час руху оливи і деталей. Олива з бульбашками повітря не може повноцінно змащувати, тому піноутворення потрібно пригнічувати.

Депресорні присадки

Моторна олива має залишатися досить рухливою на холоді, щоб правильно циркулювати і не перевантажувати систему пуску; депресорні присадки знижують температуру застигання оливи.

Загущувальні (в'язкісні) присадки

Зменшують зміну в'язкості оливи зі зміною температури. Їх містять всесезонні оливи, які можна використовувати в широкому діапазоні температур, на відміну від сезонних (літніх або зимових). Оливи для автомобільних двигунів працюють за дуже різних умов - від холодного пуску взимку до тривалої швидкісної їзди влітку. Суднові та промислові двигуни працюють у стабільніших умовах, тому завжди дотримуйтеся рекомендацій виробника двигуна.

В'язкість за SAE

Класифікація всесезонних олив за SAE J300 вказує в'язкість за низьких температур літерою W (від англ. winter - зима) після числа, наприклад 10W, і в'язкість за високої температури другим числом, наприклад 40. Що більше число, то в'язкіша олива. З часом вимоги до в'язкості моторних олив знижувалися від 20W-50 до 15W-40, 10W-30 і нижче: сучасні двигуни часто розраховані на оливи 5W-30, 0W-30 і навіть 0W-20.

Яка в'язкість краща

Менш в'язка олива зменшує тертя, тому покращує паливну економічність, полегшує і робить надійнішим холодний пуск, що дозволяє використовувати менші стартери й акумулятори. В'язкість, рекомендована виробником, оптимальна для двигуна в доброму стані. На двигунах з ознаками старіння, наприклад зі стуком підшипників під час пуску або зниженою компресією, перехід на в'язкішу оливу в межах допусків виробника інколи зменшує шум і витрату оливи, але не усуває причину зносу.

На дуже старих двигунах, які довго не працювали, сучасні оливи з сильними мийними властивостями варто застосовувати обережно: вони можуть розчинити старі відкладення, а відшаровані залишки - забити оливні канали.

Чому олива для дизелів відрізняється

Раніше дизельне паливо містило значно більше сірки, ніж бензин (за даними джерела, близько 0,2% проти 0,03%). Сучасне дизельне паливо за стандартом EN 590 містить не більше 10 мг/кг сірки, але для старих двигунів і палива невідомого походження проблема залишається актуальною. Під час згоряння сірки утворюються кислоти і токсичні оксиди сірки, тому олива для дизеля містить більше мийних присадок і лужних компонентів для нейтралізації кислот (лужне число). Утворення кислот - одна з причин частішої заміни оливи в дизелі. Ще одна проблема - розрідження оливи паливом: бензин з оливи випаровується, а дизельне паливо - значно важче.

Дизелі утворюють більше сажі, і значна її частина потрапляє в оливу. Це компенсують сильнішим пакетом присадок порівняно з оливою для бензинових двигунів. Надлишок сажі в оливі з часом спричиняє її загущення, на відміну від незгорілого палива, яке оливу розріджує. Мийні присадки поступово спрацьовуються, як пральний порошок, тому стара олива збіднена цими речовинами, а баланс присадок порушується. Тому важливо замінювати оливу з правильною періодичністю, визначеною виробником. Інші вимоги до олив для дизельних і бензинових двигунів здебільшого однакові.

Що означають класифікації API і ACEA

Експлуатаційні властивості оливи позначають класами API або ACEA на упаковці. Для дизельних двигунів API використовує категорії, що починаються з літери C: історично від CA і CC до CF, CG-4, CH-4, CI-4, CJ-4, а нині чинні CK-4 і FA-4. Що далі друга літера від початку алфавіту, то новіша категорія. Загальне правило: що сучасніший двигун, то сучаснішої категорії оливу він потребує; для турбодизелів особливо важлива якісна олива.

ACEA ділить оливи на класи A/B (бензинові та легкові дизельні двигуни), C (сумісні з системами очищення відпрацьованих газів, зі зниженим вмістом сульфатної золи, фосфору і сірки) і E (вантажні дизелі). Число в позначенні не означає «вищу якість»: категорії розраховані на різні двигуни. Позначення на кшталт PD (насос-форсунки) - це допуски автовиробників, а не класи ACEA. Найпростіше - звернутися до інструкції з експлуатації автомобіля або двигуна, де вказано потрібні класи і допуски.

Мінеральні, напівсинтетичні та синтетичні оливи

Часто постає вибір між мінеральними, синтетичними і напівсинтетичними оливами. Синтетичні оливи загалом мають кращу стійкість до окиснення (що сприяє чистоті двигуна і довшій службі), стабільнішу в'язкість за зміни температури, кращий тепловідвід, довше утримуються на поверхнях деталей, що покращує захист під час пуску, і менше випаровуються, що зменшує витрату оливи. Проте і синтетичні, і мінеральні оливи бувають різної якості, а найкращі мінеральні оливи глибокого очищення, наприклад гідрокрекінгові, мають дуже високу стійкість до високих температур і окиснення. Орієнтуйтеся насамперед на допуски, а не на ціну.

Коли синтетика виправдана

Для багатьох двигунів дорога синтетична олива не дає відчутної переваги. Вона виправдана у важких умовах роботи і там, де обслуговування не завжди вдається виконати вчасно. Велика перевага синтетичної оливи - стійкість до коксування, особливо важлива для двигунів з турбонаддувом: оливні канали турбокомпресора нагріваються до температур, за яких мінеральні оливи коксуються, утворюючи відкладення, що скорочують ресурс підшипників турбокомпресора. Напівсинтетичні оливи - суміш мінеральних і синтетичних - зберігають частину переваг синтетики, зокрема меншу випаровуваність і кращу роботу за високих температур, і часто є добрим компромісом між ціною і якістю.