Класифікація трансмісійних олив: SAE J306, API GL-1...GL-6, MT-1, позначення ТМ і рідини ATF

Автор матеріалу: Олег Тимошенко

Трансмісійні оливи класифікують за в'язкістю (SAE J306) і за експлуатаційними властивостями (API GL-1...GL-6, MT-1), а рідини для автоматичних коробок - за специфікаціями ATF, насамперед GM DEXRON і Ford MERCON; понад загальні класи діють допуски виробників трансмісій. Нижче - розшифровка цих систем, а також позначення ТМ, які історично застосовуються на пострадянському ринку. Класифікації наведено в редакціях, чинних на час публікації джерела.

Різноманіття техніки, трансмісій і умов експлуатації зумовило різноманіття трансмісійних олив і потребу в класифікаціях, які допомагають правильно обрати оливу для конкретної трансмісії.

Класифікація за в'язкістю SAE J306

В основі класифікації за в'язкістю - стандарт SAE (Товариство автомобільних інженерів США). Найчастіше використовують SAE J306 (у редакції липня 1998 року), за якою трансмісійні оливи умовно поділяють на зимові (70W, 75W, 80W, 85W) і літні (80, 85, 90, 140, 250) класи. Поділ умовний через конструктивні особливості трансмісій: виробники нерідко рекомендують зимові класи для всесезонного застосування і навпаки. Пізніші редакції SAE J306 доповнили таблицю класами 110 і 190.

Клас в'язкості	Кінематична в'язкість при 100 °C, мм²/с (сСт)		Температура, за якої динамічна в'язкість не перевищує 150 Па·с, °C, не вище
Клас в'язкості	мін.	макс. (менше)
70W	4,1	-	-55
75W	4,1	-	-40
80W	7,0	-	-26
85W	11,0	-	-12
80	7,0	11,0	-
85	11,0	13,5	-
90	13,5	24,0	-
140	24,0	41,0	-
250	41,0	-	-

Класифікація API за експлуатаційними властивостями

Класифікація API (Американський інститут нафти) поділяє трансмісійні оливи на групи залежно від типу зубчастої передачі, питомих контактних навантажень у зоні зачеплення і робочої температури. Позначення складається з літер GL (Gear Lubricant) і цифри класу якості.

GL-1 - мінеральні оливи без присадок або з антиокиснювальними й антипінними присадками, без протизадирних компонентів; для механічних коробок з низькими питомими тисками і швидкостями ковзання, циліндричних, черв'ячних і спірально-конічних передач, що працюють за низьких швидкостей і навантажень.
GL-2 - черв'ячні передачі в умовах GL-1, але з вищими вимогами до антифрикційних властивостей; можуть містити антифрикційний компонент.
GL-3 - спірально-конічні передачі та звичайні трансмісії, що працюють у помірно жорстких умовах за швидкостями і навантаженнями; кращі протизносні властивості, ніж у GL-2.
GL-4 - оливи з високим вмістом присадок рівня MIL-L-2105 для ступінчастих коробок передач, кермових механізмів, головних передач і гіпоїдних передач з малим зміщенням; гіпоїдні передачі, що працюють за високих швидкостей і малих моментів або малих швидкостей і великих моментів. Обов'язкові високоефективні протизадирні присадки.
GL-5 - оливи для гіпоїдних передач рівня MIL-L-2105 C/D, насамперед головних передач з гіпоїдними і конічними колесами з круговими зубами, зокрема з великим зміщенням осей; для найтяжчих умов з ударними і знакозмінними навантаженнями. Містять багато сірко-фосфорної протизадирної присадки.
GL-6 - гіпоїдні передачі зі збільшеним зміщенням, що працюють за високих швидкостей, великих моментів і ударних навантажень; більше сірко-фосфорної присадки, ніж у GL-5 (категорія вважається застарілою).
MT-1 - оливи для несинхронізованих механічних коробок потужних комерційних автомобілів (тягачів і автобусів); за рівнем еквівалентні GL-5, але мають підвищену термостабільність.

Для легкових автомобілів переважно застосовують оливи GL-4 і GL-5 (рідше GL-3). Категорію MT-1 API запровадив у 1995 році для несинхронізованих механічних коробок вантажівок і автобусів; порівняно з GL-5 вона вимагає вищої термостабільності, чистоти деталей за високої температури, протизносних властивостей і сумісності з гумовими ущільненнями. MT-1 не містить вимог до синхронізованих коробок і не замінює GL-4. Наприкінці 1990-х API разом із SAE і ASTM запропонував також категорії PG-1 (механічні коробки важких вантажівок і автобусів) і PG-2 (ведучі мости вантажівок і автобусів) з особливою увагою до високотемпературних властивостей.

Позначення ТМ (ГОСТ 17479.2)

На пострадянському ринку трансмісійні оливи історично позначають за ГОСТ 17479.2: літери ТМ (трансмісійна олива), цифра групи за експлуатаційними властивостями і цифра класу кінематичної в'язкості при 100 °C (9, 12, 18, 34). За експлуатаційними властивостями оливи поділяють на п'ять груп:

ТМ-1 - мінеральні оливи без присадок; циліндричні, конічні та черв'ячні передачі з контактними напруженнями 900-1600 МПа і температурою оливи до 90 °C
ТМ-2 - мінеральні оливи з протизносними присадками; ті самі передачі за напружень до 2100 МПа і температури до 130 °C
ТМ-3 - мінеральні оливи з протизадирними присадками помірної ефективності; циліндричні, конічні, спірально-конічні та гіпоїдні передачі за напружень до 2500 МПа і температури до 150 °C
ТМ-4 - мінеральні оливи з високоефективними протизадирними присадками; циліндричні, спірально-конічні та гіпоїдні передачі за напружень до 3000 МПа і температури до 150 °C
ТМ-5 - мінеральні оливи з високоефективними багатофункціональними протизадирними присадками (універсальні); гіпоїдні передачі з ударними навантаженнями за напружень понад 3000 МПа і температури до 150 °C

Орієнтовна відповідність класів: за в'язкістю SAE 75W - 9, 80W/85W/80/85 - 12, 90 - 18, 140 - 34; за експлуатаційними властивостями API GL-1...GL-5 приблизно відповідають групам ТМ-1...ТМ-5.

Специфікації виробників

Класифікації SAE і API дають загальну характеристику трансмісійних олив без урахування вимог виробників трансмісій. Спеціальні вимоги до фізико-хімічних і експлуатаційних властивостей містять специфікації виробників автомобілів і агрегатів - Chrysler, Ford, General Motors, Mack, MAN, Mercedes-Benz, Volvo, ZF, Rockwell та інших, а також військові специфікації США MIL-L-2105 A, B, C і D.

Рідини для автоматичних коробок передач (ATF)

ATF (Automatic Transmission Fluid) - трансмісійно-гідравлічні рідини для автоматичних коробок передач та інших гідромеханічних передач. До них висувають значно вищі вимоги, ніж до олив інших агрегатів трансмісії, бо АКПП поєднує кілька зовсім різних вузлів, і рідина виконує широкий спектр функцій. Законодавцями стандартів ATF історично є американські корпорації General Motors і Ford, адже саме в США автомобільну АКПП уперше запустили в масове виробництво.

General Motors (DEXRON). За даними джерела, DEXRON III G (1997) і DEXRON IV (1999) були проміжними розробками GM, від яких компанія згодом відмовилася; нині GM застосовує специфікацію DEXRON VI.
Ford (MERCON). Ford довгий час не мав власної специфікації і використовував стандарт GM Type A; лише 1967 року розробили власну рідину Type F. Пізніше з'явилися специфікації MERCON, а нині - MERCON LV і ULV.

Головна відмінність специфікацій GM і Ford - вимоги до фрикційних характеристик: GM на перше місце ставила плавність перемикання, Ford - його швидкість. Спочатку змішувати DEXRON і MERCON не рекомендували, але на час публікації джерела більшість рідин мала обидва допуски. Сучасні АКПП часто потребують спеціальних рідин, тож рідину обирайте за специфікацією виробника коробки.