Синтетична, напівсинтетична чи гідрокрекінгова олива: що насправді означають ці назви на каністрі

Автор матеріалу: Олег Тимошенко

Коротко: «синтетикою» на ринку називають і оливи на класичних синтетичних основах (поліальфаолефіни ПАО, складні ефіри), і оливи на гідрокрекінгових базових оливах групи III за API, які отримують глибокою переробкою нафтової сировини. «Напівсинтетика» найчастіше теж є оливою на гідрокрекінговій основі, а не сумішшю мінеральної і синтетичної олив. Назва на каністрі мало говорить про якість, тому оливу варто обирати за в'язкістю SAE, класами API/ACEA і допуском виробника двигуна. Нижче - чому виникла ця плутанина і як у ній розібратися.

Звідки плутанина з назвами олив

Колись синтетичні оливи вважалися ексклюзивним продуктом і рекомендувалися для обмеженого кола автомобілів. До них ставилися з обережністю, як до малознайомого продукту: одні наголошували на недоліках, інші - на перевагах. Але синтетика поширюється дедалі більше, і цьому сприяють як її переваги, так і вимоги виробників двигунів.

Попит породжує пропозицію, і разом із ним з'явилися нові трактування. Що таке «мінералка», пояснювати не треба, а от що сьогодні можна віднести до синтетики, викликає суперечки навіть серед фахівців, особливо коли йдеться про оливи на гідрокрекінгових базових оливах. Змінилося й уявлення про напівсинтетику, яку багато хто досі вважає сумішшю мінеральної і синтетичної олив. Деякі компанії ділять оливи вже не на три, а на чотири групи: мінеральні, напівсинтетичні, синтетичні та «повністю синтетичні».

Що означає слово «синтетика»

Термін походить від слова «синтез». З хімічної точки зору синтез - це цілеспрямоване отримання складних речовин із простіших на основі знань про їхню молекулярну будову і реакційну здатність. Зазвичай синтез передбачає послідовність кількох хімічних процесів. Простіше кажучи, це міра участі людини в перетворенні матеріалу: що більше втручання, то впевненіше продукт можна назвати синтетичним.

Гідрокрекінг: мінеральна олива, змінена на молекулярному рівні

Гідрокрекінг - складний хіміко-технологічний процес і один із найпрогресивніших способів покращити властивості мінеральних базових олив. Завдяки зміні молекулярної структури і глибокому очищенню гідрокрекінгові оливи помітно перевершують традиційні мінеральні: краще витримують високі температури і краще прокачуються за низьких, мають високий індекс в'язкості, вищу стійкість до деструкції при зсуві, окиснення, механічних, термічних і хімічних впливів.

Водночас властивості гідрокрекінгової оливи значною мірою залежать як від параметрів обробки (температури, тиску, співвідношення реагентів, каталізаторів тощо), так і від вихідної сировини: з якіснішої сировини за тих самих витрат, за даними джерела, виходить краща базова олива. До того ж різні компанії застосовують власні технології, тож отримують продукти з дещо різними властивостями.

Гідрокрекінгова олива: синтетика чи ні

За властивостями гідрокрекінгові базові оливи дуже близькі до синтетичних, насамперед до поліальфаолефінів. У класифікації базових олив API вони виділені в окрему групу III - між мінеральними (групи I і II) та синтетичними (групи IV і V). У 1999 році в США Національний відділ реклами (NAD) при Раді бюро з покращення ділової практики визнав допустимим називати синтетичними й оливи на основі групи III. Це рішення обурило частину виробників олив на традиційних синтетичних основах - ПАО, полігліколях, складних ефірах.

Єдиної думки щодо того, як позиціонувати гідрокрекінгові оливи, немає. Позиція автора джерела така: гідрокрекінгові оливи значно відрізняються від мінеральних на краще і максимально наближені до синтетичних. За його оцінкою, якісні гідрокрекінгові оливи мають добрі змащувальні властивості, а їхня випаровуваність за Noack за однакових умов випробувань може бути на рівні ПАО або навіть трохи нижчою. Крім того, вони краще розчиняють присадки, ніж ПАО, які самі по собі мають слабку розчинну здатність.

Проте, за даними джерела, гідрокрекінгові оливи поступаються класичній синтетиці за низькотемпературними і антиокиснювальними властивостями та температурною стабільністю. Технології їх отримання суттєво різняться: класичні синтетичні оливи значно дорожчі, але мають видатні характеристики. Гідрокрекінгові ж оливи за своєю суттю - мінеральні, які пройшли серйозну обробку і перетворення на молекулярному рівні, а в їхній основі, як і раніше, нафтові вуглеводні. Тому деякі компанії чітко відокремлюють синтетику на класичних синтетичних основах і відносять оливи на гідрокрекінговій основі до напівсинтетичних.

Що насправді являє собою напівсинтетика

Багато хто вважає, що будь-яка напівсинтетика - це суміш синтетичної і мінеральної базових олив. За оцінкою джерела, насправді до 90% напівсинтетичних олив - це продукти, отримані компаундуванням гідрокрекінгової основи і присадок. Лише невелика частина мастильних матеріалів досі є класичною трикомпонентною оливою: синтетична основа, мінеральна (або гідрокрекінгова) основа і присадки.

З поширенням гідрокрекінгових олив потреба в класичній напівсинтетиці поступово зменшується. Це невигідно економічно, бо синтетичні компоненти суттєво дорожчі за мінеральні; технологічно, бо зникає потреба в трикомпонентному змішуванні; а за робочими властивостями оливи на гідрокрекінговій основі якраз займають місце між мінеральними і класичними синтетичними продуктами, наближаючись до останніх. Так спрощується виробництво і досягається добре співвідношення ціни та якості.

«Повна синтетика» чи просто синтетика

Сьогодні часто можна почути вирази «синтетика» і «повна синтетика». Під синтетикою при цьому нерідко розуміють продукти на гідрокрекінговій основі або її суміш із синтетичними компонентами, а під «повною синтетикою» - оливи на повністю синтетичних базових оливах. Автор джерела вважає таке поєднання термінів абсурдним: не буває «води» і «повної води».

Крім того, повністю синтетичних моторних олив, строго кажучи, не існує. У каністрі не лише синтетична основа (наприклад, ПАО), а її суміш із пакетом присадок, а присадки постачаються розчиненими в мінеральній або гідрокрекінговій оливі. Умовний приклад із джерела: якщо в синтетичну оливу додають 15% пакета присадок, то самих присадок у ньому може бути 5%, а 10% - олива-розчинник; решта 85% - синтетична основа. Тож навіть «чисто» синтетична олива - це три компоненти: синтетична основа, присадки і мінеральна олива-розчинник.

Висновки

Автор джерела пропонує, щоб уникнути плутанини, чітко ділити оливи на три класи: синтетика (на основі класичних синтетичних олив - ПАО, складних ефірів, гліколів або їхніх сумішей), напівсинтетика (традиційна суміш синтетичних і мінеральних компонентів, а також гідрокрекінгові оливи) і мінеральні оливи. За класифікацією базових олив API це виглядало б так: оливи з основ груп IV і V - синтетичні, груп I і II - мінеральні, групи III або суміші синтетики і мінеральної основи - напівсинтетичні.

На практиці ж виробники маркують оливи по-різному, і олива групи III може бути на каністрі і «синтетикою», і «напівсинтетикою». Тому орієнтуйтеся не на назву, а на в'язкість за SAE, класи API/ACEA і допуск виробника двигуна, які вказані в інструкції до автомобіля.