Час читання: ~7 хв

Класифікації моторних олив SAE, API, ACEA, ILSAC і допуски виробників: коротка абетка

Автор матеріалу: Олег Тимошенко

Моторну оливу описують чотири основні системи: SAE - клас в'язкості, API і ACEA - рівень експлуатаційних властивостей, ILSAC - вимоги до енергозберігаючих олив для легкових бензинових двигунів; над ними стоять допуски (специфікації) виробників автомобілів. Обирати оливу слід за класом в'язкості та допуском із посібника з експлуатації. Нижче - коротка «абетка» цих позначень і практичні поради. Класи API, ACEA та ILSAC наведено станом на час публікації джерела; чинні редакції містять новіші категорії.

Загальні відомості

Для довгої і безперебійної роботи двигуна в будь-яку погоду потрібна олива, що якнайкраще відповідає його конструкції, а за в'язкістю - температурам, за яких експлуатується автомобіль.

В'язкість - одна з найважливіших характеристик оливи: вона впливає на внутрішнє тертя, визначає плинність оливи за конкретної температури і змащування всіх деталей двигуна. Температурний діапазон роботи моторної оливи дуже широкий - від -40 °C взимку до високих температур під навантаженням улітку (за даними джерела, до +180 °C), і в'язкість за цей час змінюється в сотні разів. Якщо за високих температур в'язкість надто низька, оливна плівка між деталями недостатньо міцна, і знос зростає. Надто висока в'язкість на морозі може не дати стартеру прокрутити колінвал, а в перші секунди роботи - спричинити оливне голодування через складність прокачування.

Всесезонні оливи на морозі поводяться як зимові, а в спеку - як літні. Для цього малов'язкі оливи загущують присадками, які зменшують розрідження при нагріванні і загуснення на холоді. Літні й зимові оливи практично витіснені всесезонними: їх не треба міняти зі зміною сезону, до того ж вони можуть мати енергозберігаючі властивості.

Експлуатаційні властивості визначають сферу застосування оливи (тип і ступінь форсування двигуна): протизносні, мийно-диспергувальні, антиокиснювальні, антикорозійні, енергозберігаючі та інші. Вид оливи залежить від основи (базової оливи), до якої вводять пакети присадок: мінеральної (отриманої переробкою нафти), синтетичної (отриманої органічним синтезом) або їх суміші. Відповідно оливи поділяють на мінеральні (Mineral), синтетичні (Fully Synthetic) і частково синтетичні (Semi Synthetic, напівсинтетичні). Мінеральні недорогі за прийнятних властивостей, але мають вужчий температурний діапазон. Синтетика дорожча через складність виробництва, зате має кращі властивості, насамперед меншу зміну в'язкості з температурою. Напівсинтетика - компроміс: краща за мінеральну і дешевша за синтетику.

Класифікація SAE

Класифікація SAE (Товариство автомобільних інженерів США) поділяє моторні оливи за в'язкістю на зимові та літні класи. Зимові позначаються літерою W (Winter): SAE 0W, 5W, 10W, 15W, 20W, 25W. Літні класи на момент публікації джерела - SAE 20, 30, 40, 50, 60; згодом стандарт SAE J300 доповнили низьков'язкими класами 16, 12 і 8. Що більше число, то вища в'язкість. Всесезонні оливи мають подвійне позначення, наприклад SAE 5W-30, 10W-40, 15W-40. Рекомендовані температурні діапазони для класів в'язкості дає виробник автомобіля з урахуванням конструкції двигуна.

Класифікація API

Класифікація API (Американський інститут нафти) поділяє моторні оливи на дві категорії: S (Service) - для чотиритактних бензинових двигунів легкових автомобілів, мікроавтобусів і пікапів, і C (Commercial) - для дизелів вантажівок, тракторів, дорожньо-будівельної техніки. Позначення складається з двох латинських літер: перша (S або C) - категорія, друга - рівень властивостей; що далі друга літера від початку алфавіту, то вищий рівень. На момент публікації джерела найновішим бензиновим класом був SL (2001 рік), який порівняно з SJ мав значно кращі антиокиснювальні, протизносні й антипінні властивості та меншу випаровуваність; згодом з'явилися SM, SN, SP і SQ, а для дизелів - CI-4, CJ-4, CK-4 і FA-4.

  • Універсальні оливи для бензинових і дизельних двигунів мають позначення обох категорій, наприклад API SG/CD, SJ/CF.
  • Енергозберігаючі оливи позначали абревіатурою EC (Energy Conserving); за даними джерела, вони мали забезпечувати економію палива щонайменше 0,9-2 %.
  • Дизельні класи додатково поділяються для двотактних (CD-2, CF-2) і чотиритактних (CF-4, CG-4, CH-4) дизелів.
  • Оливи скасованих класів API слід застосовувати, лише якщо їх допускає виробник автомобіля.

Класифікація ACEA

Європейська класифікація ACEA (Асоціація європейських виробників автомобілів) висуває до олив суворіші вимоги, ніж API. На момент публікації джерела вона містила 12 класів у трьох категоріях:

  • A - для бензинових двигунів легкових автомобілів (A1-98, A2-96, A3-98);
  • B - для дизелів легкових автомобілів (B1-98, B2-98, B3-98, B4-98);
  • E - для дизелів вантажних автомобілів (E1-96, E2-96, E3-96, E4-99, E5-99).

Останні дві цифри - рік останнього затвердження класу. Скасовані класи (наприклад, E1-96) застосовують лише за наявності допуску виробника. Згодом ACEA об'єднала категорії A і B, додала категорію C для малозольних олив і неодноразово оновлювала класи.

Класифікація ILSAC

Класифікацію розробив Міжнародний комітет зі схвалення і стандартизації мастильних матеріалів (ILSAC) спільно з асоціаціями автовиробників Японії (JAMA) і США (AAMA). На момент публікації джерела вона містила три класи для бензинових двигунів легкових автомобілів - GF-1, GF-2 і GF-3. Найновіший тоді GF-3 за властивостями багато в чому збігався з API SL, але, як і всі оливи ILSAC, обов'язково був енергозберігаючим, а за низькотемпературними характеристиками обмежувався класами SAE 0W, 5W і 10W. Згодом з'явилися GF-4, GF-5, GF-6 і GF-7. За даними джерела, для бензинових двигунів японських автомобілів ця класифікація підходить найкраще, а для американських олив ILSAC і API рівноцінні.

Специфікації виробників автомобілів

Класифікації API і ACEA формулюють мінімальні базові вимоги, узгоджені між виробниками олив, присадок і автомобілів. Автовиробники мають право висувати власні додаткові вимоги - специфікації. Оскільки конструкції двигунів різних марок відрізняються, умови роботи оливи в них неоднакові, тож виробники випробовують оливи на власних двигунах і вказують або певний клас за загальною класифікацією, або власні специфікації з переліком допущених олив. Специфікації обов'язково наводять у посібнику з експлуатації, а їхній номер друкують на упаковці оливи поруч із класом експлуатаційних властивостей.

Рекомендації з вибору та експлуатації

Обираючи моторну оливу, орієнтуйтеся на специфікації виробника автомобіля з посібника з експлуатації. Також варто враховувати:

  • перелік допущених олив постійно змінюється: нові марки отримують допуск, деякі його втрачають;
  • олива вищого рівня, ніж указаний виробником, не завжди доцільна: вона дорожча і може мати дещо інший комплекс властивостей - головним критерієм лишається допуск;
  • температурний діапазон на упаковці має рекомендаційний характер;
  • не орієнтуйтеся на колір оливи: більшість присадок робить її темнішою;
  • міняйте оливу в терміни, встановлені виробником; при їзді містом, бездоріжжям і на низьких передачах двигун робить більше обертів на тисячу кілометрів, тож, за рекомендацією джерела, оливу варто міняти в 1,5-2 рази частіше (або за графіком для тяжких умов, якщо він є в регламенті);
  • для автомобілів зі значним пробігом заміна потрібна частіше: у зношеному двигуні умови роботи оливи жорсткіші (прорив розпечених газів у картер через збільшені зазори тощо);
  • оливний фільтр міняють разом з оливою; при паливі сумнівної якості і їзді запиленою місцевістю його бажано міняти частіше;
  • швидке (через 1-2 тис. км) потемніння оливи не обов'язково свідчить про втрату властивостей: якісна олива змиває відкладення і накопичує продукти неповного згоряння;
  • змішувати різні оливи небажано: хоча сучасні оливи одного класу API/ACEA мають бути сумісними, різні пакети присадок у суміші можуть погіршити властивості; доливайте ту саму оливу, а якщо довелося долити іншу - замініть суміш за першої нагоди;
  • якщо оливу міняли вчасно і вона була належної якості, промивати двигун не потрібно; якщо невідомо, що заливав попередній власник, перед заміною систему варто промити промивною оливою, інакше свіжа олива змиє багато відкладень і швидко заб'є фільтр;
  • сторонні препарати в оливі можуть покращити одні властивості і різко погіршити інші, бо пакет присадок якісної оливи точно збалансований;
  • у непрогрітій оливі присадки не встигають нейтралізувати кислоти з продуктів неповного згоряння, що посилює корозійний знос поршнів, кілець і циліндрів; під навантаженням двигун прогрівається швидше, тож у холод прогрівати його на місці зазвичай достатньо 3-5 хвилин.

Що ще почитати на цю тему

Статті у Базі знань

Товарні групи TESMA